Якось на Різдво президент Ющенко стояв у себе в службовому кабінеті на Банковій вулиці і одна за одною зривав цукерки з нарядженої ялинки. Дорогі шоколадки виробництва кумової фабрики РОШЕН він акуратно відправляв до рота, а дешеві соєві батончики КОНТІ від депутата Борі Колесникова з депресивної Донеччини роздратовано скидав у картонну коробку з-під факса, яку прибиральниця раз за разом тягала голодним охоронцям. Раптом під руку потрапила яскрава жуйка із смаком помаранча виробництва московської гумової фабрики імені 300-річчя з`єднання України з Росією, яку він з подивом почав розглядати.

   - Наче ж не чіпляв я ніякої жуйки! – прошепотів Віктор Андрійович. – Чи може, чіпляв? Чи не чіпляв? Чи може, таки почепив і забув, га? Ну і діла, так-так!

   Різкий дзвінок відірвав президента від його нелегких президентських роздумів. Так і не розгадавши таємницю жуйки, Ющенко неуважно зняв слухавку.

   - Вікторе Андрійовичу, війна! – просто у вухо президентові закричала голова президентського секретаріату Віра Ульянченко.

   - Вірка, що за недоречні жарти? – холодно поцікавився голова держави. – Чому на нашій українській ялинці - московські цукерки? Зізнавайся, ти почепила?

   - Які до біса цукерки! – секретарка перейшла на шепіт. –Знаєте, Чернігівщина відділилася? Податку не платять, прокурора не визнають, президента собі обрали!

   - Третій рік чую за твою Чернігівщину! – перебив президент. – Два нарика надрукували фальшиві паспорти і втикають дільничному, щоб відмазатись від аліментів! Стара новина, де тільки відкопала?

   - Вам справді не страшно? – щиро здивувалася Віра. – Це, по ходу, Чечнею пахне! Вчора Крим, тепер Чернігівщина, завтра, може, Сумщина?

   - Сумщину не чіпай! – посуворішав президент. – З ялинкою розберись, звідки руська контрабанда? І китайської по шию вистачає!

   Секретарка почала нескладно виправдовуватись, аж тут зателефонували по міжміському. Відключивши Вірку, Ющенко зняв слухавку.

   - Чечнею їй пахне, - повторив він і крикнув. – Слухаю, кажіть!

   - Брат, це ти мене слухай, харашо? – сказали російською мовою з сильним кавказьким акцентом. – Діму позвав, одна нога тут, друга там!

   - Табачника тут нема! – нервово сказав Ющенко. – Я його звільнив давно, і не дзвоніть більше.

   - Звільнив – і правильно! – зрадів кавказець. – Кажу, треба їм під новий Рік зробити сюрприз, дай одну атомну бомбочку скинути на Печерську гору, а він – Юля, Юля… Жадний, слухай! А ти не жадний? Усього одну бомбочку! Або ще можна Банкову вулицю замінувать!

   - Тобто як «замінувать»? – волосся у президента стало дибки, він з острахом виглянув у вікно на вулицю, де нічого не підозрюючи прогулювалися по-святковому веселі кияни. – Навіщо?

   - Як навіщо? – здивувався кавказець. – Потім під різдво бах, і фейерверк! Сюрприз! Чи посилкою щось таке надіслати, не знаю… Чого ж ти мовчиш, брат? Рамзан тебе питає! Це Москва взагалі?

   - Помилилися номером! – швидко сказав Ющенко і, кинувши слухавку, перевів дух. Аби відволіктися, він кинув підозрілу жуйку до рота і клацнув пультом настінного телевізора, налаштованого на улюблений з часів Помаранчевої революції кумів 5 КАНАЛ. На стіні виник популярний ведучий Роман Чайка, він зосереджено поправляв діамантову сережку у носі. Побачивши глядача, ведучий облишив сережку і склавши руки на столі, по-діловому відкашлявся.

   - Подією року став вибух жуйки на Сумщині! - весело протарабанив Чайка. – 25-річний мешканець Конотопу вимочив для хохми жуйку у концентрованому розчині лимонної кислоти, стиснув смертельну суміш зубами і закурив. Що саме курив покійний експериментатор і чому цього не можна робити жуючи сучасні солодощі, наразі пояснить наш головний експерт по жуйкам, передаю йому слово.

   - По-перше, насправді подією було моє призначення міністром закордонних справ! – виправив ведучого президентський кум, він же голова Київської кондитерської фабрики РОШЕН імені Карла Маркса Петро Порошенко. – Ще учора за революційну агітацію руська ФСБ внесла мене у чорний лист, а тепер хай утруться, та і моїх регіональних ділерів легше перевіряти, а то заїлися там без твердої руки…

   - Петро Олексійовичу, ближче до справи! – безцеремонно сказав ведучий і позіхнувши, знову почав крутити діаманта у носі. – Про Різдво скажіть!

   - Скажу, не плач! – відмахнувся Порошенко. - Значить, по Конотопу не знаю, а на моїй столичній фабриці усю продукцію регулярно перевіряє спецвідділ Міноборони, рівень вибухонебезпечних ароматизаторів у нормі. Та все одно на свята не раджу дітям запивати торти шампанським, а льодяники кока-колою, вже мовчу про жуйки невідомого походження…

   Жуйка застряла у президента в горлі. Приїхали, подумав він, натис на тривожну кнопку, і одразу навколо загупали важкі чоботи. Випльовуючи на ходу недоїдені батончики, вбігли охоронці у бронежилетах, збили Віктора Андрійовича з ніг і притисли до підлоги, так що тому перехопило подих. Президент закрив очі, і за мить перед ним пронеслося усе його коротке президентське життя.

   - Вчи, синок, англійську, - казав 7-річному Віті батько-фронтовик, - як візьмемо Вашингтон, без мови нікуди!

   Заокеанська мова дійсно стала у нагоді, коли Віктор, вже дорослий, летів на списаному БОЇНГУ до клятої Америки на міжбанківський семінар. Щойно літак черговий раз провалився у повітряну яму, Віктор учепився за колінки симпатичної сусідки Каті (Кет) Чумаченко на шкільне прізвисько Чума.

   - Соррі! - закривши очі, зойкнув Віктор.

   - Фак ю! - мило посміхнувшись, відповіла Чума, і це стало початком їхнього щасливого, але недовгого кохання. Кохання закінчилося, як тільки Кет побачила чоловіка на 5 КАНАЛІ поруч із не менш симпатичною депутаткою Юлею на засніженому Майдані.

   - Фак ю, - сказала дружина вже без усякої посмішки, і з цього часу все покотилося вниз...

   Коли за годину пом`ятий президент прочумався, навколо було не проштовхнутися. Вперлися двоє похмурих чоловіків в сірих у блискавку костюмах, штовхаючи попереду зарьовану Віру, яка на ходу дрібно хрестилася і притискала руки до глибокого декольте. Сам президент сидів долу у незручній позі, а сапери-рятувальники МНС спеціальними пінцетами зчищали у нього з зубів рештки гадської жуйки і клали під мікроскоп. Кинувши Віру у крісло, костюми встали за спиною у президента.

   - Зізнавайся! – сказав перший.

   - Хто тут був? – сказав другий.

   - Вікторе Андрійовичу, Ви ж не дослухали! - заревла Віра. – Зранку кум Ваш Петя Порошенко з Москви прилетів, привіз їхні цукерки чи що там, не знаю, каже - відчуйте різницю. Просив одразу не казати, хай буде ну, типу сюрприз!

   - Сюрприз, ага,  - повторив Ющенко і полегшено зітхнув, - добре, що я не палю!