Якось прем`єр РФ Вова Путін од нєфіг чого робити заваливсяна
студію МОСФІЛЬМ
до неофіційної резиденції своєї київської коханки Юлї Тимошенко (оперативне
псевдо ФСБ - Тімоті). Жіночкадавно
порулила до Києва, а в її ліжку Путін раптом виявив двох сторонніх чоловіків -
президента України Віктора Ющенка і генерального директора МОСФІЛЬМУ
Карена Шах-Назарова. В голові Путіна заворушилися погані думки. Схрестивши
ноги, чоловіки сиділи на махровому простирадлі і рахували річний виторг від
прокату в Україні високобюджетного проросійського бойовика ТАРАС БУЛЬБА
за ідеєю маловідомого полтавського журналіста Миколи Гоголя.
Точніше, рахував Ющенко – на
ковдрі перед ним височіли три купки. Одна величенька, з чистих, новеньких
доларів США,
друга – приблизно така ж, але брудніше, і третя – невеличка і зовсім брудна.
Помітивши гостя, Ющенко дуже перелякався і переклав частину купюр з третьої
купки на першу.
- Тобі і мені по п`ять зелених
лимонів, - сказав Ющенко російському прем`єру, - і Карену із Ступкою (Богдан
Ступка - виконавець головної ролі у фільмі) штука на двох. Хоча вони і того не
заробили!
- А журналіст? – Путін від гніву
навіть закрив очі, - а Юля?
- Який журналіст? - здивувався
Ющенко, - яка Юля? Це просто неймовірно! Слухайте, любі друзі, я не знаю ніяких
журналістів. Так, був один журналіст кавказької національності, але Кучма йому
голову відбив, більше нема ніяких журналістів! Як жартує моя американська
дружина, ноу боді, кілер на свободі! А про твою таємну агентесу я взагалі
мовчу!
- Все? - спитав Путін.
- Начебто, – відповів Ющенко, з
великим зусиллям відвівши погляд від грошей, - взагалі, які можуть бути в цей
момент журналісти?
- А тепер рахуватиму я, - сказав
Путін. Він згріб всі купи в одну, склав до інкасаторської сумки і запхнув її за
широкий пояс свого парадного прем`єрського кімоно.
- Всі ці гроші, - резюмував
Путін, - будуть негайно спрямовані на розвиток мого улюбленого російського
кінематографу. Подобається такий підрахунок?
- Ні, не подобається, -
запротестував президент України.
- Так не жартують, Вова-джан, -
сказав чорнявий директор МОСФІЛЬМУ,
- давай по-чесному.
- О цю пізню годину, - холодно
сказав Путін, - я ні з ким жартувати не наміряюсь.
Ющенко з острахом подивився на
колишнього шефа КДБ-ФСК-ФСБ і про всяк випадок сховався під ліжко, лише сяяла
звідти діамантова обручка на руці.
- Навіщо ж ми працювали? –
насупився Шах-Назаров.
- Тобі, - сказав Путін, - як
автору ідеологічно правильної комедії МИ ІЗ ДЖАЗА, я можу повторити тільки те, про
що вже казав на останньому самміті СНД. Я шаную інтереси Росії і я ідейний
боєць за подвоєння і навіть потроєння російського валового продукту. З іншого
боку, до моїх 400 порівняно чесних засобів поповнення державного бюджету кіно
ніяк не вписується. І взагалі, я приїхав сюди не за жалюгідними десяттю
мільйонами - мені особисто тільки на сережки для Тімоті треба мільярд!
- Тоді, дорогенький, я зовсім
нічого не розумію! – Шах-Назаров завівся, - ми тут всі напружилися, піарилися
по-чорному…
- Хочеш спитати, навіщо я
дозволив рекламувати це лайно? Справа у тому...
Цю мить під ліжком згас діамант.
Ющенко нахилив голову і
з криком: «А хто ти такий?» – кинувся на російського прем`єра. Не змигнувши оком,
Путін одним рухом повернув несамовитого бандерівця на місце і продовжив думку:
- Вся справа у тому, любий
Карене, що це була перевірка. Під час глобальної світової кризи у середнього
українця в кишені виявився зайвий червончик, що досить таки дивно і дає шанс,
як кажуть у їхній Одесі, сподіватися на куш. Мільярд - це куш. И отримаємо ми
його так. Я офіційно перерахую ці десять мільйонів на широку рекламу
психоделічних трилерів про Україну, типу ВУРДАЛАК ТАРАС ШЕВЧЕНКО, і народ повалить до залів. Хотів
би я бачити людину, яка не ведеться на рекламу. І ось тут хохлам настане
гаплик. Тільки-но вони витягнуть свої гаманці, я візьму їх голіруч. Ось тоді,
Карен, на сцені з`явиться, як писали класики, тарілочка з блакитною
облямовочкою...
- Браво, Вова-джан! – вигукнув
Шах-Назаров. А під ліжком рюмсав ображений президент України.