Якось президент України Вітя Ющенко стояв у себе в кабінеті і з сумом спостерігав, як хлопці в червоних комбінезонах з господарчого сектору демонтують його улюблену новорічну ялинку, що вже почала було осипатися.

   - От і все, - прошепотів до себе Віктор Андрійович, коли комбінезони пішли, - трохи не дожила.

   Щоб заспокоїтися, він увімкнув свій не менш улюблений 5 КАНАЛ, де якраз обговорювали звільнення АРІАНИ з піратського полону. Гостями ведучого Романа Чайки були корабельний старпом Саша Черепанін і голова Київської кондфабрики, на півставки міністр зовнішніх справ України Петро Порошенко.

   - Я йому кажу – бери гривні! – гарячкував старпом. – Яка вам різниця, у що траву загортати, все одно згорить! А вони - нє, ні в яку, ми типу вашу гривню не вкурюємо, тільки долари, ну і ще корінь баобаба жуємо мало-мало…

   - Так-так, - співчутливо кивав Чайка. - Вас хоч пригостили цим, як його, коренем баобаба?

   - Та наобабились трошки, - мореман густо почервонів і зиркнув на похмурого міністра МЗС, який тим часом чи не десятий раз підряд бубонів собі під носа завчений текст.

   - Ну, гадаю, до екзотичної африканської флори ми ще повернемося! – Чайка також згадав про високого гостя. – Тепер про головне! Петро Олексійовичу, а ви ж, по ходу, ще коли обіцяли, що наші екіпажі супроводжуватиме військовий загін! І де ж вони, ті війська?

   - Дякую за питання! – Порошенко з ненавистю зиркнув на ведучого. – Я, до речі, від своїх слів не відмовляюся, але слід пам`ятати, що під українським прапором у нас ходить один-єдиний фрегат ГЕТЬМАН САГАЙДАЧНИЙ - от йому вже і почали видавати снаряди. Щодо ж клятих контрабанди… тобто маю на увазі наших екіпажів під панамським та іншими прапорами, то судовласникам пропонуються спеціально розроблені для київського загону БЕРКУТ пожежні водомети на 20 атмосфер, які вже добре себе зарекомендували під час розгону унсовців, та запас шоколаду, аби протриматися до підходу фрегата! Дуже вигідні умови, вважаю задарма…

   - Які ще водомети, тут стріляти треба! – Ющенко вимкнув брехливого ящика і набрав свою вірну голову президентського секретаріату Вірку Ульянченко. – Віро, ти з сомалійськими піратами розібралася нарешті, що там за ситуація?

   - Впали йому оті пірати! – здивувалася секретарка. – Ви, Вікторе Андрійовичу, так себе зовсім заганяєте! Краще б на АВАТАР сходили, чи я не знаю куди?

   - Який аватар, е, альо? – розізлився Ющенко. – Я, слава Богу, ще президент, у мене відкритий сайт, ніякої анонімності.

   - Президент, ага, так-так! – зневажливо сказала Вірка. – Спеціально для президента, АВАТАР – новий екшн Кемерона! Світовий режисер, ну, ТИТАНІК пам’ятаєте, як Ді Капріо з Кет Уінслет трахалися, а рульовий задивився і в айсберг шарах! ТЕРМІНАТОР також його, а АВАТАР – саме новьйо, новіше не буває, на хвилиночку, бюджет 500 лимонів! Значить, сюжет такий: американці знаходять на Пандорі нафту, але там на деревах сидять нуові, от полковник їм і каже – ну ви, уроди фіолетові, линяйте по-доброму на інші дерева, а то як жахну ракетою.

   - Де, ти кажеш, знайшли нафту, на яких деревах? – зацікавився президент.

   - Яка Вам різниця, хай на баобабах, – Вірка занудьгувала, – коротше, он Обама із сім`єю під новий рік усі місця в залі скупив, і Ви давайте, зараз я машину подам!

   - Яке кіно у службовий час! – Ющенко почав заводитися. – Ми про що балакаємо взагалі? Про піратів доповіла мені негайно!

   - Будете лаятися, - образилася Віра, - голосуватиму за Януковича! І пролітаєте ви тоді на виборах із своєю америкоською дружиною, як Аль-Каїда над станцією Роздєльна. Чи справді повірили, що він Вас прем’єром візьме?

   - Ну все, все! – президент стишив голос. – Вірочка, ти зрозумій, з цими піратами щось треба зробити до понеділка, он кум навіть сміється, про Вашінгтон вже не кажу!

   - А один рух проти піратів, - холодно заявила секретарка, - тобто цей, одне Ваше слово армії чи кому, тоді взагалі піду за Юльку. А що, нормальна жіночка, за якийсь драний папірець півштуки дає!

   - Тобі чого ті сомалійці? – щиро здивувався Ющенко. – Наркомани і наркомани, щойно з пальми скочили, мирні кораблі грабують. Інша справа – Нігерія! Диви, начебто теж Африка, а цивілізована країна, газодобича там, усе чікі-тікі, лад і порядок.

   - Я Вас попередила! - ще холодніше сказала Віра. – А про мирні кораблі з танками на борту розповідайте своїм хоружівським виборцям, чи ще краще - донецьким! Значить, сто років Ваші америкоси чистили нещасний континент, все золото вигребли, про нафту вже мовчу, а тепер чорненьким хлопчикам не можна морського податку якого справити? Ви ну прямо як той гад-полковник з Пандори!

   - Добре, – здався президент, – поїхали подивимося твоє кіно, підганяй машину!

   - Не буде машини, Віктор Андрійович, – уперлась секретарка, – бензин скінчився! А Ви давайте на метро, виборці на радощах просто упісяються.

   - Як може бензин скінчитися? – здивувався президент. - Жартуєш?

   - Пірати захопили наш резервний танкер! – Віра заплескала у долоні. – Ну, жартую, жартую...

   На ходу витягаючи з-за пазухи вірну МОТОРОЛУ, президент закрився у своєму затишному президентському туалеті і прислухався. Було добре чути, як секретарка у приймальні свариться з водієм. Ющенко для конспірації спустив воду, і поки набирався бачок, з першої спроби набрав голову СБУ Валентина Наливайченка.

   - Товаришу майор, коли на морі порядок буде? – поцікавився президент. – Що за проблеми? Сомалійських піратів маю на увазі.

   - Ніяких проблем, Вікторе Андрійовичу! – з готовністю відрапортував голова могутньої спецслужби. – Ви ж знаєте, одне Ваше слово, і наші винищувачі у складі міжнародних об’єднаних сил в Аденській затоці за 15 хвилин зметуть всі терористичні бази на узбережжі, водночас висаджуємо у повітря їхню головну терористичну штаб-квартиру у Лондоні, міну заклали ще при Кучмі.

   - Значить, так! – залізним голосом сказав Верховний Головнокомандувач. – Ти давай уважно вивчай свої оперативні зведення, а я тут цілодобово моніторитиму Інтернет. Ще щось таке схоже, як з Аріаною, та навіть просто один некоректний випад у бік наших моряків – даю команду на виліт!

   Раптом у двері постукали, і Ющенко швидко відключився.

   - Вікторе Андрійовичу, заважаю? – тремтячим голосом спитала секретарка. – Тут така фігня, 5 хвилин тому дійсно наш танкер захопили, без жартів.

   - Таки накаркала, - сплюнув голова держави. Забриніла МОТОРОЛА.

   - Пане президент, є! – радісно заволав голова СБУ. – Постріляли наших нафтоперевізників, троє у важкому стані! То Ви даєте команду?

   - Хвилиночку! – прошипів Ющенко і, затиснувши рукою слухавку, визирнув з туалету. – Слухай, Віра, а хто, кажеш, переміг на цій твоїй Пандорі, американці чи як їх, нуові?

   - Ясно хто, – пожвавилася секретарка, – місцеві перемогли, вони ж на своєму полі!

   - Ага, ну так, звичайно, - замислився Ющенко і після довгої паузи підніс Моторолу до вуха. – Слухай, майоре, а що там конкретно за пірати, звідки узялися, громадяни якої країни?

   - Та яка різниця, чиї, звідки? – здивувався Наливайченко. – Нігерійські начебто.

   Президент зітхнув.

   - Добре, я ще тут подумаю, - він обережно натиснув на відбій.