Полетів якось наш Вітя спочить день-другий від державних турбот у шикарному житлово-туристичному комплексі ОРЕАНДА-ПЛАЗА, зведеному дружиною спікера Литвина на самому що є південному березі Криму - якраз поміж блискучою Ялтою і загубленим у горах давньогрецьким селищем Лівадія. Рано-вранці Вітя зручно улаштувавсь на високій терасі люксового номеру з видом на синє-пресинє море, запахнувсь у теплий червоний плед із жовтогарячими драконами і крізь пахучі сосни задивився на далекий обрій, де, за словами прем`єра Азарова, до холодів повинні були з`явитись великі руські кораблі-сухогрузи із дешевими снікерсами...

   Кораблі припізнювалися, і пацан почав нудитись. Прем`єр тимчасово був поза зоною досяжності, тоді Янукович набрав Литвина. Спікер, як завжди, безневинно на перший погляд сидів-дрімав у президіумі, крізь сон стукаючи олівцем по мікрофону, коли депутати надто розпатякувалися.

   - Харе спать, крис канцелярський! – президент так гаркнув, що уся Лівадія прокинулась від луни і вічнозелені сосни ледь не зжовтіли. – А ну, колись, падло, за що мочканув файного хлопця Гію Гонгадзе?

   Литвин миттю спітнів, олівець сковзнув-покотився по проходу, і депутати у сесійній залі невдоволено змовкли. Підібравши олівця, нещасний головуючий одвернувся од публіки, почав відмазуватись.

   - Федричу, Ви ж знаєте, мене виправдали вчисту! - гарячково шепотів спікер. - Нікого я не мочив, не замовляв, а як і замовляв, ніхто того не фіксував, а коли який майор і записав щось там на диктофона, то запис ніякої сили не має. Так Конституційний суд сказав, а у нас Конституція, на хвилиночку, основний закон...

   - А у мене на кожен закон свій суддя Кіреєв, га-га, - Янукович розвеселився і змінив тему, - слухай, Вовчику, ти у Ріо-де Жанейро не бував? Вгадай, чого дівчата на карнавалі такі веселі?

   - І чого ж? - Литвин перевів подих.

   - Потрапиш до камери – взнаєш!

   Давлячись від сміху, президент відключився. Настрій його поліпшився. За хвилину спікер оговтався і передзвонив.

   - Федоровичу, стосовно дівчат, - голос Литвина з переляку тремтів, як капітальний паркан коло Верховної Ради під ударами чорнобильських ліквідаторів, - мо, я до Вас Танюшку зараз підішлю, розважитесь?

   - У якому сенсі розважимось? – не зрозумів президент.

   - У тому самому, - спікер засоромився і густо почервонів, - вона у мене також весела, різні прийомчики зна.

   - Ніхрєна не вийде, я імпотент, - пацан зітхнув, - а твоя лярва хай завтра шурує до Генпрокуратури та пише пояснювальну, яке вона мала право знести селищний дитсадок під будівництво свого конченого готелю.

   Вітя давно відключився, а Литвин як зачарований так і сидів із слухавкою біля вуха.