Якось президент України Вітя Янукович вирішив перевірити рідну міліцію на професійну придатність. Він натягнув подаровані Путіним фальшиву бороду і уніформу лідера гірських ваххабітів Астемірова, продірявлену кулями воронезького ОМОНу, а у охорони позичив пару протипіхотних гранат і автомата. Потім оперезався товстим ременем із кулеметними набоями а-ля революційний матрос Железняк, гранати заткнув за ременя, автомата узяв на плече і у такому провокаційному вигляді виперся на Хрещатик.

   Був ясний осінній день, на головній вулиці країни, як завжди, тьма народу. Президент пер як танк, нахабно розштовхуючи перехожих, але ніхто, ясна річ, не зважився його зупинити. Міліції ніде не було, тільки коло суду президент побачив купку бійців патрульного полку спеціального призначення БЕРКУТ. Пацан погордливо став серед вулиці напроти спецпризначенців, скинув автомата на руку і, погрозливо клацаючи запобіжником, заволав усякі дошкульні для співробітників правоохоронних органів слова.

   - Егей, мусора, пси продажні, гондони металопластикові! Харє вже пенсіонерок по тротуарі тягать, а ну, виходь один на один із чесним фрайером!

   Дивна справа, але на агресивного бороданя ніяк не реагували, міліція була дуже заклопотана. Так-сяк демонтувавши наметове містечко президентської Партії регіонів на підтримку суду проти екс-прем`єрки Юлії Тимошенко, грізні на перший погляд бійці склали табельну зброю під будівлю і старанно мели тротуар, згрібаючи докупи пошматовані намети, пластикові стаканчики і биті пляшки. Зрештою до Віті підкотився один мордатий у цивільному.

   - Партизан, ксіви треба? – він уважно озирнув замаскованого президента з голови до ніг. - Чорнобильське посвідчення, афганське, Шенген можу підігнать...

   Мордатий був не хто інший, як відставний військовий розвідник, він же колишній депутат ПР Олег Іванович Калашников. З розвідки його поперли у 90-і роки за торгівлю підробними документами, а в партії він відповідав за мітинги проти помаранчевих і теж був звільнений особисто Януковичем за розкрадання партійної каси.

   - Я той, подумаю, - президент змінив голос, щоб екс-однопартієць його не упізнав. – Слухай, а шо вони прибирають, чи нєфіг уже робити зовсім?

   - Проштрафились, - буркнув Калашников, - в Одесі кілерів упустили. Не можуть з автомата, хай віниками працюють.

   - Нормально, - Янукович розвеселився, - міліція називається! І на який строк тут, на 15 діб?

   - Та ні, оце тут підметуть, потім всі на Урицького, де апеляційний суд, якщо Юлька оскаржить вирок. – Калашников злорадно посміхнувся. - Сім років впаяли, не чув хіба?

   - Сім років? – здивувався Янукович. – Шось забагато. Мать, адвокати погані.

   - Забагато, кажеш, - замислено повторив Калашников і озирнувся, - ей, пацани, тут в одного клоуна треба документи подивитися. Стоять, падло, на місці!

   На щастя, у штрафників якраз почався перекур, і Янукович, втягнувши голову у плечі, швидко пішов геть.