Якось одразу після виборів новий (четвертий за рахунком) президент України Вітя Янукович шмонав свою стару виборчу штаб-квартиру у кінотеатрі ЗОРЯНИЙ, шукав приховані мікрофони. Простукавши залізним кулаком кабінетну підлогу, Вітя обмацав стіл, шафу з виборчою документацією і навіть незграбно зазирнув під софу. Упевнившись, що все нормально, для страховки увімкнув глушилку, сів за стіл і набрав свою незамінну прес-секретарку народного депутата Ганну Герман.

   - Сли, Галя чи як тебе, Аня! – сказав новий президент. – А ну зайшла до мене негайно.

   - Чого це? – здивувалася депутатка, яка зручно розташувалася у м`якому кріслі у залі кінотеатру і вкотре перечитувала свою улюблену книжку 12 СТІЛЬЦІВ про пригоди симпатичного шахрая Остапа Бендера.

   - … - розізлився новий президент.

   Ганна Герман зітхнула, закрила книжку і, поправивши дорогу зачіску, покандехала до грізного шефа. По ходу вона потай ввімкнула на голові замаскований під діамантову заколку японський цифровий міні-диктофон, на якого про всяк випадок записувала всі розмови із шефом, аби потім оформити у книгу спогадів і якнайдорожче продати на Захід.

   - Ну, що таке сталося, Вітя? – з порогу невдоволено спитала Герман.

   - Сталося, сталося! – збуджено кивнув Янукович, розправляючи на столі абсолютно секретну пентагонівську карту дислокації Військово-Морського Флоту РФ у севастопольській бухті Балаклава. – НБУ каже, Юлька під вибори вигребла все, двірникам нічим зарплату платити, тож план такий! Летимо до Путіна – типу, залишайся тут ще на п’ятдесят, ні, краще на сто років, але плату за оренду вперед у старих стодоларових купюрах. Ну, потім беремо капусту і одразу ж валимо – поки народ не роздуплився...

   - Що значить валимо? – зацікавилася Герман. Диктофон чомусь не працював, і настрій у жіночки трохи зіпсувався. – Кого саме валимо? Один уже завалив...

   - Ну не валимо, а цей, відвалюємо подалі! – Янукович хотів ще раз вилаятися, але подивився на підозрілу заколку і передумав. – А куди саме, я ще не вирішив. Можна як Береза в Лондон, а можна в Італію, як Гусь. Ти головне, угоду про оренду мені намалюй нормально, по поняттям, щоб ніхто ніде нічого не подумав.

   - Ви цей, Федоровичу, самі розумієте, що зараз сказали? - Герман захвилювалася і непомітно для себе перейшла на «Ви». – По-перше, Гусинський зовсім не в Італії, а в Іспанії чи навіть у Греції, точно не скажу! А по-друге, як же вибори, як український народ? Ви ж, по ходу, після 2-го туру обіцяли мене у секретаріат прилаштувати, ну, замість Вірки Ульянченко.

   - Народу, я думаю, краще без президента! – Янукович нетерпляче засовався, і дубовий стілець під ним тривожно заскрипів. – А Вірка - нормальна дівчина, хай поки що працює, ну, доки усе з Вовкою владнаємо. Про себе не парся, я тебе потім із собою в Італ... тьху, в Іспанію візьму казначеєм. Чи в Грецію, нема значення, там теж тепло, лимончики і все таке.

   - Що це за посада така, казначей? – Герман образилася. – Взагалі, Вітя, все це якось нечесно! Он у Бендера було аж 400 відносно чесних способів відняття грошей, а ти знов за старе, наче тільки-тільки із зони відкинувсь!

   - Так, усе, вільна! Пожартувати не можна? – Янукович налився злостю. – Гуляй, я сказав! Розумні всі, а як до діла...

   - Ні, якщо з дружиною все узгодиш, то я не проти! – невинно сказала Ганна Герман вже біля дверей. – Грецію маю на увазі… Чи давай я з нею це питання пророблю?

   Замість відповіді Янукович торохнув кулаком по столу, і Герман миттю щезла.

   - 400 способів у нього, гля! – пробурчав президент, чухаючи потилицю. - Буває ж таке! Якийсь нацик занюханий…

   Дочекавшись, коли каблуки вірної помічниці стихли у порожньому коридорі, Янукович підсунув поближче ЖОВТІ СТОРІНКИ і, відшукавши потрібний номер, набрав свого позаштатного юрисконсульта - столичного мера Леоніда Михайловича Чернівецького, колишнього районного прокурора.

   - Альо, прокуратура? – розв’язно сказав колишній зек. – От скажи мені, хіба відняття грошей буває чесним? По совісті мені скажи, як прокурор!

   - Чого тільки не буває! – туманно відповів Чернівецький. – Конкретніше можна, номер справи, стаття? До речі, а хто на проводі?

   - Житель Києва, хто! – розізлився новий президент. – Вітя Янукович!

   - Янукович? Не пам`ятаю! – після паузи сказав Чернівецький. – Пробач, Вітя, я тут сніг прибираю, набери мене пізніше!

   - Хрін з тобою, прибирай! – здався Янукович. – Одне питання – а ти такого Бендер… Бандеру знаєш? Ну, мабуть, той, що ОУН-УПА! У нього дійсно було 400 способів відняття грошей?

   - Так Бандера, по ходу, Герой України! – сказав Чернівецький. - А ти хто?

   - От ти у мене колись дочекаєшся статті! – закричав Янукович, та прокурор уже поклав слухавку. Президент знову набрав Ганну Герман, але ображена секретарка більше не відповідала. Недовго думаючи, Віктор Федорович викликав до себе керівника виборчого штабу Миколу Азарова і вони разом почали готувати заяву для преси: