Якось ранньої весни а чи пізньої зими (це з якого боку дивитися) Вітя Янукович кинув своє шикарне тепле гніздечко у Межигір`ї та примчав проконтролювати, як президент, чи готова столиця прийняти за раз мільйон-другий болільників грандіозного футбольного турніру ЄВРО-2012. Зупинивши свого шикарного президентського джипа на розі Хрещатика і Інститутської, Вітя відпустив охорону роздивитися місто і почухав сам-один на Європейську площу, колишню Царську, а по ходу крутив головою туди-сюди, виглядав обіцяних ним знайомому єврокомісару Штефану Фюле симпатичних дівчат.

   Зрештою біля інтуристського готелю ДНІПРО намалювалася парочка просто таки шикарних краль у норкових шубках на голе тіло. Вітя зрадів.

   - Ну шо, дівчата, давайте зовсім роздягаємось! – запропонував він. – Весна уже, на хвилиночку!

   - Прямо отут і роздягатись? - одна дівчина щільніше запахнулася у норку. – А нічого, шо мінус десять?

   - Хєр із ним, на хвилиночку можна, - зацінивши вітіну ватянку від БРІОНІ, прокуреним голосом сказала друга, – але тариф подвійний!

   Президент дуже образився. Почервонівши, він вже почав було ритись у кишенях, аж тут гальмонув чорний воронок, висипали суворі беркутівці, тож Вітя за звичкою вихопив руки з кишень і поклав долонями на мотора. Бійці хутенько обшмонали приїжджого, та окрім безстрокового проїзного на недобудоване донецьке метро, ніфіга не надибали. Старший запитально подивився на дівчат.

   - За весну шось варнякає, - сказала хрипка.

   Всі зиркнули вгору. Серед білого дня небо закрила мряка, сніжило, площею вив-гуляв вітер, і повноводний Дніпро унизу також затягло чорною-пречорною кригою. Старший зітхнув, повернув липового проїзного і махнув рукою.

   - Чого відпускаєш, раптом маніяк який? – хрипка заматюкалася. – Весну йому в одне місце...

   Вітя втягнув голову в плечі і пішов геть.